Кожному хлопчику хочеться, аби це відбулося якомога раніше, тому поцілунок в літньому таборі після 5-го класу для мене став відправною точкою у дорослість. Перший поцілунок був формальним, але дуууже важливим. Хоча наступного справжнього поцілунку потім довелося чекати два з половиною роки.
Це якийсь міф і пережиток, як погана теща з анекдотів. А хтось взагалі в наш час вчився цілуватися на помідорах?
А потім вже обирайте, що душа забажає. З чистки зубів. Я за поцілунок.
Все. Є хороші і провальні. Спочатку я майстерно опанував саме другий вид.
Тому, якщо він відбувся, мабуть, щось не так. Зрада відбувається ментально, а поцілунок — це її фізичний прояв.
А от ця серйозність завжди смішна. Ніяких смішних побачень, це все дуже серйозно.
Все дуже індивідуально. Це бридка милота. Хоча, коли ти закоханий, все і всі по-барабану. У когось це виглядає більш мило, у когось більш бридко.
Якщо їх буде 1000, але з бородатим мужиком — то я щасливим не стану. Не кількість важлива, а людина з якою ці поцілунки відбуваються.
Головне, аби це не суперечило твоїм принципам і бажанням. Можна все.
Впевнений, що таким вчинком стане пропозиція руки і серця коханій. Гадаю, він ще попереду.
Там можна навіть з бородатим мужиком поцілуватися від щастя). Рим — де завгодно.